Прогноз прибутку для виробників (цукрових заводів) і споживачів (молочних та м’ясних скотарів) від годівлі рідкими кормами в Україні

Пан Дмитраш, директор збаражського цукрового заводу, розглядає економічну доцільність для його підприємства і для місцевих скотарів від переробки бур'якової меляси та інших інгредієнтів на рідкі корми й годівлю ними м'ясної та молочної худоби. Перед цим я написав доповідь на 15 сторінок про складання, змішування, доставці й згодовування рідких кормів. Цю доповідь можна читати на українській, російській та англійській мовах. Я також дав пану Дмитрашу формули виробництва рідких кормів (32% протеїну, 1% фосфору) в яких використовується бур'якова меляса з цього заводу, а також сечовина, фосфорна кислота, вітаміни та мікромінерали.

Виникає очевидне запитання, на котре у спрямованій на прибуток ринковій економіці потрібно отримати відповідь, перш ніж братися за такий проект: "Які витрати і яка користь від годівлі рідкими кормами?" У цій статті ми спробуємо знайти відповіді на ці запитання. Будь-ласка, вивчіть її разом з попередніми згаданими двома статтями, щоб взнати це.

Звичайно раціони (те, що тварина споживає за 24 години), котрими годують м'ясну та молочну худобу, - поживно незбалансовані. В результаті цього стан тварин нищий від прийнятих норм, що залишає багато можливостей для покращення. Рідкі корми не чарівний еліксир, але вони поставляють протеїн, енергію, вітаміни й мінерали у зручний та економний спосіб, у той же час використовують мелясу - головний побічний продукт цукрової промисловості. Тварини, котрих годують рідкими кормами, збільшують свою продуктивність і краще виглядають.

Під час весни та раннього літа, коли трава зелена, існує більша ймовірність, що потреби тварини в поживних речовинах будуть задоволені, ніж в інший час, коли фураж як правило сіно або силос, котрий був скошеним перезрілим і не може забезпечити оптимальний стан тварин. Цим фуражам звичайно не вистачає всіх поживних речовин крім, можливо, кальцію, котрий також може бути гранично допустимим. Тому цим фуражам потрібні добавки. Рідкі корми можуть бути економним і ефективним вибором для забезпечення необхідними поживними речовинами.

Розроблені мною рідкі корми повинні згодовуватися у кількості 10% раціону (суха речовина - 90%) або 0,033% ваги туші тварини з максимальним споживанням 1,5 кг на голову в день. (Будь-ласка, зверніть увагу, що літра рідких кормів на 30% важча молока або води й буде важити приблизно 1,3 кг, тому згодовуйте рідкі корми за вагою, а не за об'ємом.) Згодовування більш ніж 1,5 кг/день може викликати у тварини пронос та понизити функціювання рубця через високий рівень цукрів (34%) в рідких кормах. Цей рівень споживання забезпечить усіма необхідними вітамінами та мікромінаралами крім йоду, котрий повинен даватися з йодованою сіллю. Клітковина (особливо бобових) містить достатньо кальцію, якщо не годують великою кількістю зерна і надої молока високі. Півтора кілограми рідких кормів плюс фосфор - котрого достатньо в звичайних інгредієнтах - задовольняє потреби у фосфорі. Рідкі корми додають у раціон трохи енергії і значну кількість протеїну.

Потрібно пам'ятати, що мікроорганізмам, котрі ферментують і переварюють їжу в рубці худоби потрібно як мінімум 11% сирого протеїну в сухій речовині, щоб оптимально функціювати. Більшість збережених фуражів у Західній Україні містять меньше протеїну. Коли жуйним не вистачає протеїну, споживання кормів зменьшується, оскільки в мікроорганізмів погіршуєтсья здатність переробляти корми. Підвищення протеїну в раціоні молочних корів від 12 до 13% (у сухій речовині) збільшує споживання корму на 0,75 кг і збільшує надої молока на 1,75 літра. Підвищення рівня протеїну в раціоні від 13 до 14% збільшує споживання корму на 0,5 кг та наодї молока на 1 літру. Підвищення рівня протеїну від 14 до 15% збільшує споживання сухої речовини на 0,25 кг, а нодої молока на 0,90 літри.

В Україні зимою худобі згодовують сухі фуражі типу низькопротеїнової соломи. Вони містять набагато менше ніж 11% сирого протеїну - мінімум необхідний для правильного функціонування мікроорганізмів рубця. Я передбачаю, що згодовування 1,5 кг 32-процентних рідких кормів підвищить щоденне виробництво молока на 5 літрів з корови. На половину цього відбудеться завдяки самому протеїну в рідких кормах, а на половину - завдяки збільшенню споживання та засвоєння решти раціону.

Розглядаючи енергію в 1,5 кілограмах рідких кормів, що згодовуються тваринам, котрим не вистачає протеїну й енергії, можна знову зпрогнозувати, що надої молока зростуть на п'ять літрів. Половина збільшення відбудеться за рахунок енергії в 1,5 кг рідких кормів, а половина - за рахунок збільшення споживання енергії та використання решти раціону.

Додавання вітамінів і мінералів підтримає виробництво молока та покращить здоров'я тварин, що може дати значну вигоду (покращене розмноження, меньші витрати на лікування і т.д.) на додачу до зпрогнозованої вище вартості п'яти літрів збільшених надоїв молока. Також здорові тварини набагато краще виглядають.

Оптова ціна молока 0,30 гривні (до 0,40 гривні)/літр, отже додаткові п'ять літрів принесуть 1,5 гривні; роздрібна ціна молока на вулиці 0,60 гривні/літр, п'ять літрів - 3,0 гривні. Я базую свої підрахунки на ціні 0,30 гривні, оскільки додаткова ціна - прибуток за продаж. Завдяки користі для здоров'я тварин, я підраховую віддачу скотарю у розмірі 1,6 гривні від згодовування 1,5 кг рідких кормів/голову/день. Це рівняється вартості 0,40$ або 0,267$/кг рідких кормів (267$ за тонну в день) скотарю. На щастя доставити рідкі корми тварині буде коштувати набагато дешевше. Як ми розділимо цей прибуток між поставщиком і споживачем?

Я не впевнений в українських цінах, але оцінюючи мелясу - 25$ за тонну, фосфорну кислоту - 160$ за тонну та суху сечовину - 200$ за тонну, показує, що тонна рідких кормів буде містити меляси приблизно на 16$, фосфорної кислоти - на 6$ і сечовини - на 20$. На основі їх вартості в США я підрахував, що вітаміни та мікромінерали в Захдній Україні будуть коштувати від 18$ до 25$, отже вартість усіх інгредієнтів для тонни рідких кормів буде від 60 до 67$.

Віднімання 67$ вартості інгредієнтів від 267$ (прибуток отриманий за рахунок годівлі рідкими кормами) показує, що залишається 200$ прибутку з тонни, котрий потрібно розділити між виробником рідких кормів і скотарем. Я пропоную, щоб виробник робив націнку 40$ за простий продаж кормів та 50$, якщо з доставкою. Це б підвищило ціну рідких кормів до 100-110$/тонну, і скотар би отримав віддачу (267$) 150-160$ понад своїх витрат. Користь від цього була б як для виробника рідких кормів, так і для скотаря.

Рідкі корми швидше за все не будуть давати тваринам на пасовищі, хоча в такому разі рекомендувалося б згодовувати півкілограми-кілограм/голову/день. Згодовування рідких кормів повинно було б підняти надої молока за період лактації на 1000-1500 літрів. Якщо додати це до звичайного виробництва молока 2500 літрів за період лактації - ми побачимо, що це покращення на 40-60% до 3500-4000 літрів. Підраховано, що місцеві чорно-білі корови могли б давати 6000 літрів молока за період лактації, якщо б їх корми, включаючи фураж і концентрати, були високої якості. А чистопородні корови холштайни за умови правильної годівлі могли б давати понад 10000 літрів молока за період лактації. Особливо добре потрібно годувати корів, котрі тільки почали доїтися.

Скотарям, що відгодовують м'ясних корів теж вигідно давати їх тваринам рідкі корми, але я не буду підраховувати економічну віддачу для них. Точно те, що відгодівля м'ясних корів представляє великий ринок збуту рідких кормів.

Пан Дмитраш розповідає, що кожен цукровий завод міг би постачати скотарям від 2500 до 4000 тон бурякової меляси в рік. Орієнтуючись на найнижчу цифру існує потенціал виробляти 4000 тонн рідких кормів у рік. Якщо ці 4000 тонн виробник міг би продавати по 40-50$ за тонну, то кожен цукровий завод отримував би 160.000 - 200.000$ за рік. Скотарі могли б отримувати прибуток 150$ з тонни або 600.000$ в рік за додаткове молоко. Це величезні цифри! Здійснення цього спричинило б значний економічний ефект в місцевості навколо кожного з 35 цукрових заводів у Західній Україні. Всього в Україні 192 цукрових заводів.

Кожна молочна корова могла б споживати 400 кг рідких кормів у рік [1,5 кг помножити на 180 днів не-пасовищного періоду (270 кг) плюс ще 130 кг під час 180 днів, коли корова на пасовищі.] Таким чином, 4000 тонн рідких кормів в рік вистачало б для 10.000 корів. В Україні 5,8 мільйонів корів, або в середньому 26.000 корів на кожен з 192 цукрових заводів, таким чином - там хороший ринок збуту рідких кормів.

Насправді скотарів потрібно переконувати годувати рідкими кормами. Хоча існує достатньо худоби, щоб спожити все потенційне виробництво рідких кормів, знадобиться чимало труда, щоб переконати скотарів включити рідкі корми в раціони їх тварин. І все-таки потенціал існує. Якщо декілька скотарів реалізують підраховане виробництво й економічну віддачу - решта, я впевнений, підуть за ними. Навіть селяни, котрі тримають вдома одну або декілька корів могли б купувати невеликі кількості рідких кормів. Завжди проблема знайти гроші, щоб купити корми. Виробники цукру вже володіють цукровою мелясою, тому вони могли б вимагати взамін меляси рідкі корми. Решту рідких кормів можна було б продавати приватним фермерам, котрі б продавали молоко і отримували за нього гроші відразу після згодовування рідких кормів. Їм не потрібен був би великий робочий капітал, щоб купити достатньо рідких кормів на період, поки вони не отримають гроші за збільшене виробництво.

Витрати цукрового заводу, щоб почати виробляти рідкі корми дуже низькі в порівнянні з потенційною віддачею. В них вже є більшість необхідного обладнання. За 10.000 - 20.000$ кожен цукровий завод, якщо він використовує частину свого обладнання, міг би докупити все необхідне для виробництва рідких кормів: баки, насоси та лічильники. Хоча на перший погляд це велика сума, але насправді це ніщо в порівнянні з тим, що вони можуть заробити. Також це була б велика фінансова користь для тих, хто вирощує цукровий бур'як, і котрі частіше всього відгодовують худобу.

Виробництво і згодовування рідких кормів у Західній Україні будуть дуже прибутковими.